Відповідальність нерезидентів у разі порушення вимог реєстрації

Коли податківці застосовують штрафні санкції за порушення вимог податкової реєстрації нерезидента, а коли – ні? ДПС у своєму Інформаційному листі №20 надала відповіді.

Яка відповідальність нерезидента за невиконання вимоги щодо реєстрації платником податку на прибуток підприємств?

У періодах до 1 січня 2021 року діяла вимога, сформульована у п. 133.3 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), відповідно до якої постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації в контролюючому органі, вважалося таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважалися прихованими від оподаткування. Ця норма залишалася незмінною від моменту набрання чинності ПКУ. Разом із тим, за такої редакції платником податків, який допустив порушення, могло бути виключно постійне представництво, а не сам нерезидент.

Законом № 786 ця норма викладена у новій редакції, але єдина суттєва відмінність у тому, що слова «постійне представництво» замінено словом «нерезидент».

Отже, з 1 січня 2021 року нерезидент, який розпочав господарську діяльність через своє постійне представництво до реєстрації в контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

Зазначимо, що змістом порушення є невиконання нерезидентом вимоги щодо реєстрації платником податку на прибуток підприємств.

Окремо зазначимо, що відповідно до пп. 117.4 ПКУ, ведення нерезидентом (іноземною юридичною компанією, організацією) діяльності через відокремлений підрозділ, у т. ч. постійне представництво, без взяття на податковий облік у порядку, передбаченому ПКУ, тягне за собою накладення штрафу на нерезидента в розмірі 100000 гривень.

Зверніть увагу! Не застосовуються штрафні санкції за порушення податкового законодавства, які вчинені протягом періоду, який закінчується останнім календарним днем місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабміном на всій території України, крім санкцій за порушення, які прямо перелічені у п. 52-1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Порушення, які визначені п. 117.4 ПКУ в цьому переліку відсутні. Отже, за такі порушення, допущені у зазначеному періоді дії карантину, ця штрафна санкція не застосовується.

В якому випадку податкові органи можуть застосувати адміністративний арешт майна нерезидента?

Адміністративний арешт майна платника податків (далі — арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом. Відповідно до пп. 94.2.9 ПКУ арешт майна може бути застосовано, якщо з’ясовується, що нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

При цьому, перевірки щодо нерезидентів (іноземних компаній, організацій), які здійснюють господарську діяльність на території України та які повинні були стати на облік у порядку, встановленому п. 64.5 ПКУ, та якими не були виконані вищезазначені вимоги, та щодо їх відокремлених підрозділів, у тому числі постійних представництв, що перебувають на обліку, можуть бути призначені з 1 липня 2021 року. Ці вимоги визначені п. 60 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Отже, застосування такого запобіжного заходу можливе лише за результатами перевірки і лише за відсутності реєстрації нерезидента як платника податків. З огляду на це, такі дії не можуть бути застосовані до нерезидента раніше 1 липня 2021 року, навіть у разі, якщо такий нерезидент з будь-яких причин не виконає своєчасно вимоги п. 60 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ щодо подання документів для взяття їх на облік у строк, визначений ПКУ.

 Взяття ДПС нерезидента на податковий облік на підставі акта перевірки згідно з пп. 94.19.10 ПКУ є підставою для припинення адміністративного арешту майна платників податків.

Чи можуть податкові органи взяти нерезидента на облік у разі, якщо він не виконає вимоги щодо реєстрації платником податків в порядку та на підставах, визначених ПКУ?

Так, але виключно за наслідками перевірки, про результати якої нерезидента мають належним чином повідомити.

У разі встановлення ДПС за результатами податкового контролю ознак ведення нерезидентом господарської діяльності на території України без взяття на податковий облік нерезидента, зокрема, здійснення резидентом діяльності в інтересах нерезидента через відокремлені підрозділи, у т. ч., що має ознаки постійного представництва, контролюючим органом призначається перевірка такої діяльності. Порядок проведення перевірки визначається Мінфіном, з урахуванням особливостей, визначених ПКУ (п. 64.5 ПКУ).

Якщо перевіркою встановлено ведення нерезидентом діяльності через відокремлені підрозділи, у т. ч. постійне представництво в Україні без взяття на податковий облік, контролюючий орган складає акт перевірки, який надсилається нерезиденту в порядку, визначеному п. 86.13 ПКУ. На підставі акта перевірки контролюючим органом може бути прийнято рішення про взяття на облік такого нерезидента в Україні без заяви нерезидента та отримання заперечення до акта перевірки.

Акт (довідка) за результатами перевірки діяльності нерезидента через відокремлені підрозділи, у т. ч. постійне представництво в Україні без взяття на облік у контролюючому органі, надсилається нерезиденту в порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, або надається уповноваженому представнику нерезидента чи надсилається до компетентного органу держави, резидентом якої є нерезидент. У разі отримання від нерезидента письмових заперечень на акт (довідку) такі заперечення розглядаються у порядку, визначеному ПКУ.

Порядок повідомлення нерезидентів про взяття на облік як платників податків затверджено Постановою КМУ від 04.11. 2020 р. № 1054. Так, зокрема, передбачено, що повідомлення встановленої форми може бути:

  • надіслане податковими органами та вручене відокремленому підрозділу нерезидента (якщо такий підрозділ перебуває на обліку у податкових органах) через електронний кабінет відповідно до ст. 42 ПКУ, якщо відокремлений підрозділ нерезидента подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет;
  • надіслане рекомендованим листом з повідомленням про вручення за відомою адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) відокремленого підрозділу такого нерезидента;
  • особисто вручене під розписку уповноваженому представнику нерезидента, якщо у податкових органів є інформація про такого представника;
  • направлене безпосередньо на адресу місцезнаходження нерезидента (якщо її можливо встановити) як міжнародне реєстроване поштове відправлення з повідомленням про вручення;
  • або, якщо жоден із попередніх варіантів недоступний (в т. ч., коли з державою, де зареєстрований нерезидент, не встановлено поштовий обмін, податковий орган не зміг встановити місцезнаходження нерезидента або міжнародне поштове відправлення з повідомленням не вручене) – податковий орган разом із супровідним листом надсилає повідомлення до компетентного органу держави, в якій зареєстровано нерезидента, з проханням вручити його відповідному нерезиденту.

Повідомлення, які відповідно до ст. 42 ПКУ надіслані та вручені відокремленому підрозділу нерезидента (у т. ч. постійному представництву в Україні), уповноваженому представнику, вважаються надісланими та врученими нерезиденту.

Рішення про взяття на податковий облік нерезидента, який здійснює в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у т. ч. постійні представництва, може бути оскаржене до контролюючого органу, який прийняв оскаржувані рішення, протягом строків, визначених п. 56.3 ПКУ.

 

, , , ,

Схожі публікації